ЛИСТОПАД. Білий вірш

У повітрі було тихо.

Рідкісна птаха долітала до середини Дніпра,

І з гидким криком падала у воду.

Вона відчайдушно борсалася в каламутній жижі,

За інерцією перебираючи облізлими крилами,

На які вже налипали мазут, нафта і чиїсь кетяхи.

Птасі це не подобалося.

Вона роздирала подряпаний дзьоб і хрипко каркала.

Брудні кетяхи розліталися в сторони

Від різких помахів її крил.

Очі птиці сльозилися.

У них поперемінно змінювалися

Злість, переляк, розпач і знову злість.

А очні яблука

Вже починали покриватися пористої плівкою мазуту.

Птаха ще не вірила.

Але вже занурювалася.

Її хрипке каркання поступово змінювалося.

І в повітрі знову було тихо.